Батюшка, скажіть, будь ласка, як правильно розуміти «Шануй батька і матір твою»? Який в це вкладено Божий сенс?

Відповідає Архімандрит Тихон (Шевкунов):

Десять заповідей, даних Господом Богом Мойсею на горі Синай, в які входить і та, про яку Ви запитуєте, можна розділити на дві частини. Перші чотири говорять про відносини людини до Бога. Шість інших – про відносини людини до людини. Так ось, відповідаючи на Ваше запитання, хочу звернути увагу, що безпосередньо відразу після заповідей про любов до Бога в Десять Заповідей слід заповідь про шанування батьків. Потім вже йдуть: “Не убий”, “Не вкради” і всі інші. Вже з цього можна зробити висновок якого значення надає Сам Господь Бог виконання Його волі про шанування батьків. Раніше слова цієї заповіді знали з самих юних літ: “Шануй батька твого і матір твою, та благо тобі буде, так довголітній будеш на землі”.

Крім того, ця заповідь унікальна і ще з однієї причини: вона єдина, в якій Господь щось обіцяє людині, а саме велику нагороду за виконання цієї заповіді вже в нинішньому житті. Вдумайтеся: “так добре тобі буде, так довголітній будеш на землі”. Час нашого земного життя і благополуччя людини безпосередньо пов’язані з виконанням заповіді про шанування батьків.

Як же правильно шанувати батька і матір? Звичайно ж, в першу чергу любити їх, бути їм щиро вдячними, слухатися їх у всьому, що не суперечить волі Божій, не судити їх вчинки, бути терплячими до їх немочі, піклуватися про них до самої їх смерті, а після відходу їх з цього світу, старанно молитися за їхнє упокоєння. Все це – наш святий обов’язок перед Богом, перед самими батьками, перед нашими дітьми, які виховуються, в першу чергу, не на словах, а на наших вчинках. І, безсумнівно, борг перед самими собою, якщо ми хочемо собі благо в житті, як і сказано в заповіді.

Не випадково в мудрості народів в ряду самих мерзенний гріхів – гріх Хама, а в ряду найогидніших вад – невдячність батькам.

Заповіді Божі непорушні, і їх силу і дію ніхто не може скасувати. Коли сьогодні говорять про вкрай низьку тривалість життя в нашій країні, про невисокий добробуті, чомусь забувають згадати про мільйони кинутих людей похилого віку, про страшний часом ставлення до старшим, яке смертельно вражає наше суспільство вже з покоління в покоління.

А варто було б адже тільки звернути увагу на людей похилого віку, віддати їм належне і в духовно-моральному і в матеріальному сенсі – як багато б змінилося! Християнину не можна чекати, коли держава або суспільство змінять своє ставлення до заповіді Божої. Господь чекає від нас зараз, в обставинах, в які ми поставлені Промислом Божим, виконання цієї заповіді без самовиправдань і лукавства.