Сповідь

Що таке сповідь? Чим сповідь відрізняється від покаяння?

Сповіддю називається Таїнство, під час якого вірянин називає свої гріхи, а священик від імені Бога оголошує про їхнє прощення. Інакше кажучи, сповідь – це таїнство (тобто таємниця) возз’єднання людини з Богом після того, як людина скоїла гріх і кається у скоєному.

Покаяння – це не просто констатація факту гріховного вчинку і каяття в ньому. Покаяння – це ціла духовна система, яка охоплює щоденний самоаналіз, співчуття про зроблені гріхи і допущені гріховні думки, і прагнення, наскільки це можливо, виправити заподіяне зло. Приносити покаяння – значить змінювати свій розум і спосіб життя, виконувати заповіді Божі, безперестанку прагнути до добра не тільки у вчинках, а й у думках і почуттях.

Що означає слово “покаяння”?

Слово “покаяння” (грец. “метанойя”) означає в буквальному сенсі “зміна думок”, “зміна розуму”. Апостол Павло закликав християн “відкласти колишній спосіб життя старої людини, що зотліває в спокусливих пристрастях, і оновитися духом розуму… і зодягнутися в нову людину, створену за Богом, у праведності та святості істини” (Еф. 4:22-24). Внутрішнє духовне покаяння веде до повного морального переродження людини.

Що таке гріх?

Словом “гріх” позначається не кримінальний злочин чи інше порушення цивільного законодавства. Гріх – це будь-яке ухилення людини від богоустановленого закону, від мети, для якої Бог її призначив. Гріх відокремлює людину від Бога і веде до духовної смерті. За словами апостола Іакова, “кожен спокушається, захоплюючись і спокушаючись власною хтивістю, а хтивість, зачавшись, народжує гріх, а зроблений гріх народжує смерть” (Іак. 1:14-15).

Чи справді існує “таємниця сповіді”?

Таємниця сповіді – це канонічний принцип, згідно з яким єпископи і священики не мають права розголошувати те, що людина, яка кається, повідомила під час сповіді. Сповідь має залишатися в суворій таємниці, навіть якби відкриття того чи іншого гріха, сказаного на сповіді, могло б принести якусь користь.

Чи існують “легкі” або “важкі” гріхи? Взагалі, чи існує градація гріхів?

Гріхи людей різноманітні й не піддаються вичерпній класифікації. У ранньохристиянській літературі існувала думка, що всі гріхи походять від пристрастей і зводяться до восьми основних: обжерливість, блуд, грошолюбство, гнів, печаль, смуток, марнославство, гордість. У західній традиції набуло розвитку вчення про те, що гріхи поділяються на “смертні”, тобто найбільш тяжкі, і “не смертні” – менш тяжкі. Іноді гріхи поділяють на три категорії: проти Бога, проти ближнього, проти самого себе.

Чому, коли приходиш на сповідь, в одних гріхах каятися важче, ніж в інших? В одних – соромно, в інших – ні. Чому так?

У переважній більшості випадків цей сором помилковий. Він заснований на пристрасті марнославства (букв. порожня, марна слава), яка в той момент шепоче людині таку думку: “Що подумає про мене батюшка, коли я йому озвучу свій гріх?” Як було сказано вище, гріхи можуть бути проти Бога, проти ближнього і проти самого себе. Найчастіше зовсім не соромно каятися в гріхах проти Бога: не молишся, не дотримуєшся посту, не читаєш Євангеліє, маловір’я. Трохи складніше каятися в гріхах проти наших ближніх: сказати, що когось образив, зрадив, обдурив – тут уже додається особистий сором, який торкається вже й нас самих. І зовсім соромно каятися в гріхах проти самого себе. Цей сором потрібно перемогти особистим зусиллям і не побоятися назвати гріх. Пам’ятайте, що впродовж усієї сповіді священик не тільки слухає людину, яка кається, а й молиться за неї, щиро бажаючи їй очищення своєї совісті і щоб та надалі не повторювала свій гріх.

“Хочу потрапити на сповідь уперше”, “Сповідався одного разу, але дуже давно, відчуваю, що далі тягнути нікуди” – що робити, якщо в людини рішення є, але присутній страх приступити до сповіді?

Для початку слід прийти до храму на богослужіння – це допоможе себе молитовно налаштувати. Якщо у вас є знайомі воцерковлені люди, слід поділитися з ними своїми переживаннями, попросити їх про допомогу. Якщо є можливість, запишіться і приходьте до нашого храму на бесіду зі священиком. Будемо раді Вам допомогти!

Чи потрібно дітям сповідатися? Як їм готуватися до сповіді?

Діти сповідаються з 7-річного віку. Дитина в цьому віці здатна аналізувати свої вчинки й оцінювати їхні наслідки. Завдання батьків – разом із дитиною розмовляти, міркувати про свої вчинки і вчити відокремлювати “добре” від “злого”. Бувають ситуації, коли батьки в буквальному сенсі бажають, щоб дитина на сповіді озвучила ледь не список помічених за нею гріхів, але при цьому сама дитина цих гріхів не бачить. Не варто чинити тиск у такому разі. Сповідь – це завжди і в будь-якому віці особистий момент для зустрічі людини з Богом. Тому допомога батьків має бути делікатною і з усвідомленням, що дитина – жива, самостійна людина, яка йде до Бога своєю дорогою. Мета дорослих на цьому шляху – не стати перешкодою і, зрештою, не нашкодити.

Чому ми каємося в присутності священика? Хіба не можна принести покаяння самостійно?

Після Воскресіння Ісус Христос дарував святим апостолам , а через них і всім священикам , влада прощати гріхи: «Прийміть Духа Святого. Кому відпустите гріхи, тому простяться; на кому залишите, на тому залишаться » (Ін. 20: 22-23). Апостоли, отримавши на це влада від Господа, здійснювали Таїнство Покаяння: «Багато з уверовшіх приходили, сповідаючи і відкриваючи діла свої» (Діян. 19:18).

Митрополит Іларіон (Алфєєв), розкриваючи це питання, пише: «Навіщо потрібен свідок, коли можна сповідатися Самому Богу? Церква, встановлюючи сповідь перед священиком, враховувала суб’єктивний фактор: Бога багато хто не соромляться, тому що не бачать Його, а перед людиною сповідатися соромно, але це рятівний сором, що допомагає подолати гріх. Крім того, священик є духовним керівником, що допомагає знайти вірний шлях для подолання гріха. Исповедь не обмежується тільки розповіддю про гріхах, вона передбачає і рада священика, а також в деяких випадках епітимію – покарання або моральне припис для подолання гріха. Розкаюваний на сповіді гостріше відчуває свою гріховність, і це свідомість сприяє виправленню його життя » .

Що необхідно, щоб мої гріхи були прощені?

– примирення з усіма ближніми: «Якщо можливо з вашого боку, будьте в мирі з усіма людьми» (Рим. 12:18);

– щире жаль за гріхи і усне сповідання їх: «Печаль заради Бога чинить каяття на спасіння» (2 Кор. 7:10);

– твердий намір виправити своє життя: «А коли несправедливий відвернеться від своєї несправедливости, і чинитиме право та справедливість, він буде жити!» (Єз. 33:19);

– віра в Господа Ісуса Христа і надія на Його милосердя: «Кожен, хто вірує в Нього, одержить прощення гріхів Його Йменням» (Діян. 10:43).

Чи всі гріхи прощаються християнину в Таїнстві Покаяння?

Всі без винятку. Якщо ж Спаситель сказав, що хула на Духа Святого не відпустить людині ні в цьому віці, ані в майбутньому (Мф. 12: 31-32), то під цією хулою святі отці мають на увазі жорстокість у злі, яке робить людину нездатною до покаяння. Таким чином, хула на Духа Святого тому не може бути прощена людині, тому що вона виключає можливість покаяння.

Як готуватися до Таїнства Покаяння?

Для приготування до Таїнства Покаяння необхідні піст і молитва: «Цей же рід не (людині не дають боротися зі своїми гріхами і виправляти своє життя духи зла [тобто диявол]) виганяється тільки молитвою і постом» (Мф. 17:21).

Святитель Іоанн Златоуст: «Ти згрішив? Зайди до церкви і покайся у своєму гріху. Тут лікар, а не суддя; тут ніхто не засуджується, але кожен приймає відпущення гріхів » .