Закон божий

Для того щоб ми могли відрізняти добрі справи від худих, Господь дав нам спеціальні засоби, а саме: Закон Божий внутрішній – свідчення нашої совісті, і Закон Божий зовнішній – заповіді Божі .

совістюназивається внутрішня духовна сила в людині, або прояв духу в людині. Совість як внутрішній Закон Божий ( «голос Божий») властива всім людям. Совість є внутрішній голос, який говорить нам, що є добро і що є зло, що чесно і що нечесно, що справедливо і що несправедливо. Голос совісті зобов’язує нас робити добро і ухилятися від зла. За все добре совість нагороджує нас внутрішнім світом і спокоєм, а за все недобре і зло засуджує і карає, і людина, що надійшов проти совісті, відчуває в собі моральний розлад – докори, або муки, совісті. Але совість як духовна сила людини вимагає розвитку і вдосконалення у зв’язку з іншими душевними силами людини, саме: з його розумом, серцем і волею. Розум, серце і воля людини запаморочені з часу гріхопадіння перших людей, тому і голос совісті виявився слабким і недостатнім. І якщо людина не розвиває в собі духовну силу, то і внутрішній голос совісті в людині може поступово заснути і померти. Звідси ясно, що одного внутрішнього закону совісті недостатньо для людини. Навіть в раю Бог відкривав першим людям Свою волю. Отже, і в невинному (праведному) стані необхідний був для людини зовнішній Божественний Закон. Тим більше потрібен він після гріхопадіння. Для того щоб людина завжди був на «варті своєї совісті», Господь Бог і дав нам і в невинному (праведному) стані необхідний був для людини зовнішній Божественний Закон. Тим більше потрібен він після гріхопадіння. Для того щоб людина завжди був на «варті своєї совісті», Господь Бог і дав нам і в невинному (праведному) стані необхідний був для людини зовнішній Божественний Закон. Тим більше потрібен він після гріхопадіння. Для того щоб людина завжди був на «варті своєї совісті», Господь Бог і дав намзовнішній Закон , тобто «Заповіді Божі».

Головні 10 заповідей цього закону написана вона була на двох скрижалях, або плитах. Поглиблені і піднесені ці заповіді були в Нагірній проповіді Спасителя, в Його дев’яти закликах, або заповідях блаженства. Але про старозавітних десяти заповідях Господь підтвердив, що їх необхідно знати і виконувати. Спаситель сказав: «Не думайте, що Я прийшов порушити закон або пророків: не порушити прийшов Я, але виконати» (Мт. 5:17). На питання одного юнака: «Що робити мені доброго, щоб мати життя вічне?» – Господь прямо говорить: «Як хочеш увійти в життя, то виконай заповіді» (Мф. 19: 16-19).

Однак Господь вчив виконувати ці заповіді набагато досконаліше, ніж їх розуміли до Нього. Так, Господь Ісус Христос вселяє віруючим уникати порушення заповідей не тільки справою, але і в самих думках і бажаннях, вимагаючи від них чистоти серця.

10 заповідей Закону Божого (Вих. 20: 1-17)

Я – Господь, Бог Твій; Хай не буде в тебе інших богів перед лицем Моїм.
Не роби собі різьби і всякої подоби з того, що на небі вгорі, і що на землі долі, і що в воді під землею Не вклоняйся їм і не служи їм.
Не свідчи імені Господа, Бога твого, надаремно.
Пам’ятай день суботній, щоб святити його, шість днів працюй і роби всю працю свою, а день сьомий – субота для Господа, Бога твого.
Шануй свого батька та матір свою, щоб тобі було добре і щоб довгі були твої дні на землі.
Не вбивай.
Не прилюбодій.
Не кради.
Не свідчи неправдиво на ближнього твого.
І не бажай дому ближнього свого, , не бажай жони ближнього свого, ані раба його, ані невільниці його, ані вола його, ні осла його, ані всього, що ближнього твого.

Заповіді блаженства (Мф. 5: 3-12)

Блаженні вбогі духом, бо їхнє Царство Небесне. У цій заповіді Христос першої чеснотою ставить смиренність. Жебраки духом – це люди, які відчувають своє негідність. Адам загинув від гордості, захотів бути Богом, Христос же восставляет нас за допомогою смирення.
Блаженні засмучені, бо вони будуть утішені. Плачуть – це люди, скорботні про свої гріхи, а не про життєвому. Втішаться ж вони не тільки в майбутньої вічного життя, а й тут, так як хто плаче над гріхами, той духовно радіє, бо плач і каяття в гріхах дають силу встояти проти нових нападів.
Блаженні лагідні, бо вони успадковують землю. Люди лагідні, які терпляче переносять різні нещастя, без нарікання і смиренно терплять неприємності й образи від людей, отримують у володіння небесне житло, тобто нову землю в Царстві Божому.
Блаженні голодні та спраглі правди, бо вони наситяться. До правди потрібно прагнути з повним запалом. Люди, які бажають правди, як голодні хліба, що просять у Бога очищення гріхів і допомоги в праведного життя, наситяться, тобто будуть виправдані на Страшному суді.
Блаженні милостиві, бо вони помилувані будуть. Милостиві – це люди, які мають добре серце, готові завжди допомогти нужденним. Цим людям надасть милість і Господь у Царстві Небесному.
Блаженні чисті серцем, бо вони Бога побачать. Чисті серцем – люди, які зберігають свою душу чистою від гріховних думок і бажань. Вони і тут, на землі, близькі Богу (душею завжди відчувають Його), а в майбутньому житті будуть вічно перебувати з Богом, бачити Його.
Блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться. Людей, які самі живуть з усіма мирно і примиряють ворогуючих, Господь називає миротворцями. Ці люди уподібнюються Синові Божому, Який прийшов на землю, щоб примирити згрішив людини з Богом «любові і миру» (2 Кор. 13:11). Такі люди, звані синами, дітьми Божими, і будуть особливо близькі до Бога.
Блаженні переслідувані за правду, бо їхнє Царство Небесне. Гоніння терпіли не тільки мученики за віру. Багатьох людей женуть за їх свідчення про правду, за допомогу ображаються, і взагалі за всякого доброго діла. Правда ненавидіти світом, бо оголює людські гріхи. Такі люди за свої страждання отримають Царство Небесне, Царство Правди.
Блаженні ви, коли ганьбитимуть вас і гнати і всіляко неправедно злословити за Мене. Радійте і веселіться, бо нагорода ваша велика на небесах. «Христос обіцяє нагороду, – зауважує святий Іоанн Златоуст, – нема за небезпеки тільки, але і за наругу, за наклеп, за лихослів’я, тому що лихослів’я іноді ранить більше, ніж образа справою і небезпека. Іов всі біди переносив благодушно, а коли стали друзі його злословити і говорити, що він карається за гріхи свої, то й цей великий терпелівец мав сумніву » .